Світлячок

     Молода, усміхнена, щира. Сповнена радості і здалеку помітного оптимізму. За професією – вчитель української мови та літератури Чечеліївської ЗШ, але незважаючи на те, що повинна навчати дітей, в першу чергу сама завжди вчиться. Вчиться робити з підручних матеріалів прикраси, квіти, відтворювати природу… Такою є Тетяна Огуренко, в якої сьогодні ми розпитаємо про її захоплення.                             

― Таню, коли саме ти почала займатися рукоділлям? Що стало поштовхом?

― Почала  займатися цим ще в школі, плела невеличкі браслетики, переробляла мамині буси, бо мене не влаштовувало те, що є, хотілось щось змінити. Під час навчання в університеті вже не було часу цим займатися. А от коли прийшла працювати в школу, довелось згадати про старе захоплення: в районі проводився конкурс молодих працівників і там необхідно було представити світ своїх захоплень. Я зайшла в Інтернет і була вражена тією красою, яку роблять справжні майстри. От і вирішила: якщо люди роблять таке, то і я зможу!!! Так на світ з'явились перші квіточкки.

― Таня, а твої школярі знають про твоє захоплення?

― Так, звичайно. У цьому році мені навіть дали гурток з бісероплетіння. Так що я тепер і діток навчаю, і сама разом з ними вчусь. Буває, що приходить дитина із схемкою виробу, просить пояснити, як його робити, а я ще не вмію такого робити. Тоді сідаємо і на перерві разом розбираємось що і як.

― То ти завжди працюєш за певною схемою?

― Ні, звісно. Чесно кажучи, я ніколи не знаю, куди забредуть мої руки під час виготовлення нової прикраси. Буває, почну робити браслет, а виходять чи пояс, чи буси… 

― А де ти береш матеріали для свого рукоділля?

― Купую в спеціалізованих для цього магазинах – там мене вже в обличчя знають (посміхається). Деякі матеріали замовляю в Інтернет-магазинах, там вибір кращий.

― А де як ти знаходиш ідеї для своїх робіт - вони народжуються виключно в твоїй голові, чи може іноді ти знаходиш цікаві матеріали в Інтернеті, чи в практичних посібниках? 

― Часто користуюсь матеріалами Інтернету, проте завжди хочеться щось змінити, переінакшити. Взагалі, найбільше джерело натхнення – природа: побачила квітку, і хочеться її відтворити. От і кручу із того, що під руки потрапить: бісер, пластика, стрічки…

― А не виникає бажання створити із підручних матеріалів щось подібне до якоїсь дорогої прикраси, яку колись бачила в ювелірних магазинах чи раритетних речей з  книг про історію певних народів?          

― Бажання й ідей насправді безліч. Особливо мене цікавлять старовинні скіфські прикраси, намагалась відтворити із пластики, проте результатом ще ніколи не була задоволена - мені ще працювати й працювати над собою.

― Цікаво! Таню, а ти підтримуєш зв’язки з людьми, які теж займаються подібною справою? Є якісь групи в Олександрії звідки ти родом?          

― В Олександрії таких груп немає. Тут допомагає Інтернет. Часто буває, що не зрозуміло, як робити ту чи іншу річ, чи хочеться знати, скільки матеріалів потрібно. Дівчатка, що входять до он-лайн груп з рукоділля завжди допоможуть порадою, покажуть свої роботи. Це дуже цікаво! До того ж інколи влаштовуються виставки, які об'єднують майстрів з рукоділля.

― А ти береш участь у таких виставках? І де вони проходять?         

― Так, беру. У жовтні була на виставці в Кіровограді (виставка проходила на стадіоні Зірка разом із кубком Барбоса (Кубок безпородних собак)). Це була моя перша виставка.  Хвилювалась страшенно…  Зараз готуюся до Новорічної виставки в Олександрії.           

― А хто організовує ці виставки? І чи можливо там компенсувати матеріальні затрати та  витрачений час, чи багато є бажаючих придбати твої прикраси?                   

― Організатори щоразу різні. Мені зазвичай повідомляють друзі, що щось чули. Бажаючих придбати, правда, не дуже багато, поки що значна частина моєї шкільної зарплати йде на матеріали. Та що поробиш, мистецтво потребує жертв. Про час я взагалі мовчу. Але... все ж таки це не робота. Я дивлюсь на рукоділля більше як на спосіб самореалізації, власного вдосконалення.

― Таню, а що потрібно окрім матеріалів, фантазії і величезного терпіння для того, щоб стати майстром з рукоділля? Що порадиш бажаючим навчитися творити такі собі міні-дива?

― Ну я себе майстром не вважаю, я ще тільки вчуся. Безперечно, нічого не вийде без гарного настрою, підтримки близьких людей. Рецепт простий: треба прагнути творити.  Якщо людина спробує, вона вже не задовольниться шаблонними речами made in Китай, а буде створювати щось унікальне, особливе, те, що потрібно саме їй. Просто безліч людей навіть не знають, на що вони здатні. Головне - спробувати і усвідомити: не святі горшки ліплять! Якщо в інших виходить, то чим я гірший? Досягає успіху тільки той, хто до нього йде!

Спілкувалася Галина Богомаз-Кулик